Релігієзнавче поняття "політеїзм" як результат мовленнєвого непорозуміння

Автор(и)

  • Олег Михайлович Шепетяк Київський університет імені Бориса Грінченка https://orcid.org/0000-0001-5463-6475

DOI:

https://doi.org/10.32420/2019.87.1311

Ключові слова:

політеїзм, монотеїзм, давні релігії, Абсолют

Анотація

В 1921 році вперше побачила світ робота видатного австрійсько-британського філософа і фундатора аналітичної філософії Людвіґа Йоганна Віттґенштайна, в якій він наголошував, що більшість філософських проблем, над якими ламали голови тисячі мудреців упродовж багатьох тисячоліть, породжуються не складнощами аналізованої дійсності, а заплутаністю мови. Якщо ж філософ проаналізує мову, якою послуговується, він виявить, що більшість проблем – примарні. Йдучи за порадою Віттґенштайна, в цій статті спробуємо розібратися, в чому суть поняття "політеїзм", і чи явище, яке цим поняттям окреслюють, колись існувало, чи ж воно є лишень вигадкою фантазерів, а всі спроби його осмислити – це тільки блукання темними лабіринтами, з яких немає виходу. Першою трудністю, з якою ми зустрічаємось на нашому шляху, є абсолютна темрява в цьому питанні. На жаль, нам не вдалось знайти жодне дослідження, в якому категорія політеїзму розглядається в такому вимірі, який обрали ми. Тому ми змушені пробиратися крізь гущавину невідомого самостійно, не маючи можливості опертися на досвід попередників. Втім, надіємось, що наші помилки, від яких першопрохідники вільними не бувають, стануть корисними наступним дослідникам. Грецький термін "doxa polytheos" вперше використав Філон Олександрійський, а згодом його повторили численні юдейські і християнські автори, протиставляючи свою релігію язичництву. В сучасному значенні його вперше використав Жан Боден у XVI столітті у французькому варіанті – "polythéisme". Грецьке слово "doxa polytheos" і французьке "polythéisme", хоч і є спільнокореневими, оскільки походять від одного і того ж самого грецького слова "Θεός", все ж опираються на різні поняття, бо за 16 століть "Θεός" змінило своє значення. У грекомовному середовищі цим словом називали будь-яку сутність, яка перевищує матеріальний світ. Коли Талес Мілетський писав, що "світ повний богів", то, очевидно, не мав на увазі, що в кожній найменшій частині світу перебуває окремий Абсолют. Використовуючи в цьому реченні слово "Θεός", Талес мав на увазі щось зовсім інше, ніж сьогодні ми називаємо словом "Бог". Значення терміну "політеїзм" нечітке і є причиною багатьох дослідницьких проблем у релігієзнавстві. Грецьке слово "Θεός" означало будь-яку сакральну істоту, яка ставала об'єктом поклоніння, але не Абсолют. Коли це слово лягло в основу терміну "політеїзм", його значення було змінене, і ним позначали Абсолют у християнському розумінні. Такі змістові трансформації призвели до хибного уявлення, начебто у світі існували чи існують релігії, послідовники яких визнають існування декількох чи багатьох Абсолютів. Релігієзнавча проблема, пов'язана з використанням поняття "політеїзм" не є реальною науковою проблемою, а породжена виключно хибним і некоректним використанням терміну. Грецьке слово "Θεός", яке стало коренем для термінів "монотеїзм" і "політеїзм", в обох цих термінах використовується в різних значеннях. В понятті "монотеїзм" слово "Θεός" означує Бога-Абсолюта, а в понятті "політеїзм" – будь-яких істот, які є об'єктами релігійного вшанування. Монотеїзм і політеїзм не є двома різними етапами розвитку релігійної свідомості. Такі уявлення, породжені хибами геґелівської філософії, мусять бути викорененими з релігієзнавчої термінології.

Посилання

Polinskaya I. A Local History of Greek Polytheism. Gods, Peaple, and the Land of Aigina, 800-400 BC. – Leiden, Boston: Brill, 2013. DOI: https://doi.org/10.1163/9789004262089

Russell B. A history of western philosophy. – Simon and Schuster, 1972.

Schopenhauer A. Sämtliche Werke. Bd. 12. – Stuttgart, Berlin: Cotta'sche Buchhandlung Nachf., 1894.

Tomski G. Tangrism classique. / Concorde. – № 1. – 2014.

Uždavinys A. The Golden Chain: An Anthology of Pythagorean and Platonic Philosophy. – World Wisdom, 2004.

Wilhelm von Rubruk. Reisen zum Großkhan der Mongolen. Von Konstantinopel nach Karakorum 1253-1255. / Bearbeitet und herausgegeben von H.D. Leicht. – Stuttgart: Erdmann, 1984.

Wittgenstein L. Tractatus Logico-Philosophicum. With an introduction an Bertran Russel. – London, New York: Routledge, 1974.

Antologia mirovoj filisofii. V. 1, P. 1. – Moscow: Mysl, 1964.

Balukh V. Monoteizm u systemi relihijnykh viruvan. – Religion and Society. Nr 4 (20). – Chernivci: ChNU, 2015.

Lobovyk B. Problemy periodyzacii istorii religii. // Ukrainian Religious Studies. Nr. 5. – Kyiv: UAR, 1997.

Brusnjanin А. Traktovka ponjatia "blago" v rabotakh Platona. // Summa of Philosophy. Nr. 7. – Ekaterengurg: Izd-vo Ural. un-ta, 2007.

Humboldt W. Izbrannyje Trudy po jazykovedeniju. – Moscow: Progress, 1984.

Zhanajdarov О. Mify drevneho Kazakhstana. – Almaty: Aruna, 2006.

Mozhovyj І. "Monoteistychna" tendentsia v pisnjoantychnomu jazychnytstvi. // Ukrainian Religious Studies. Nr. 4. – Kyiv: UAR, 1996.

Shaff F. Istorija christianskoj Tserkvi. V.5: Srednevekovoje christianstvo 1049-1294 g. po R.Ch. / Per.: О. Rybakov. – Sankt-Peterburg: Biblia dlja vsekh, 2008.

Shepetiak О. Lohika. Pidruchnyk dlja studentiv vyschykh navchalnych zakladiv. – Kyiv: Feniks, 2015.

Shepetiak O. Monoteistychni tendencii v jehypetskij religii dodynastijnoho i rannjoho dynastijnoho periodiv. // Ukrainian Religious Studies. Nr. 80. – Kyiv: UAR, 2016.

Downloads

Опубліковано

26.03.2019

Номер

Розділ

Статті