Пріоритети католицької соціальної доктрини у визначеннях Другого Ватиканського Собору

Анотація

Другий Ватиканський Собор Католицької Церкви мав доленос­не значення в її історії. Крім важливих документів, які були прий­няті Собором, а потім творчо розвивалися теоретиками і практика­ми церкви, католицизм збагатився новим усвідомленням істотних змін в світі. Церква визнала, що відбулися кардинальні трансформації у світогляді й поведінці людей, зокрема католиків, в їх став­ленні до питань віри, до Бога, до взаємин між Богом і людиною. Але чи не найвпливовішим на подальший розвиток католицизму в світі стало соціальне вчення Церкви, яке з часом переросло в соціальну доктрину. Під останньою розуміється не просто перелік практичних вказівок для вирішення “соціального питання”, і не су­ма знань з сучасної соціології1, а сукупність віросповідних поло­жень, розроблених богословами і схвалених всією Церквою у формі корпусу спеціальних документів про погляди Церкви на суспільство та соціальні питання. Крім загальних теологічних прин­ципів ставлення до світу і відносин з суспільством, католицька соціальна доктрина містить історичні напрацювання Церкви у вирішенні соціальних проблем в різні епохи, зафіксовану інфор­мацію про соціальні виклики минулого і сьогодення, есхатологічні очікування і реальні прогнози щодо майбутнього людства.