Імплементація християнських сімейних цінностей в харизматичних церквах в Україні (на прикладі церкви «Нове покоління»)

Анотація

В статті розглянуто специфіку релігії як регулятора стосунків у суспільстві та сім’ї, позаяк головним відновлюваним (природним і соціальним) ресурсом будь-якої держави виступають громадяни, а кількісно і якісно формування цього ресурсу пов’язано з функціональністю такої соціальної групи, як сім’я.

В сьогоденні харизматичнні церкви характеризуються все більшою усталеністю, збільшенням толерантності в суспільстві, поглибленням інституалізаційних змін, формуванням власної теології тощо. Функціонуючи в українському суспільстві, харизматичні церкви спричиняють більший чи менший вплив на різні його складові. Оскільки харизмати не мають єдиного центру чи єдиного доктринально усталеного вчення, метою даної статті постає з’ясування особливостей актуалізації християнських сімейних цінностей та специфіки імплементації останніх в теології та діяльності харизматичної Церкви «Нове покоління»). Завдання статті полягає у визначенні специфіки теологічного розуміння та основних форм практичного вирішення харизматичною церквою «Нове покоління» існуючих в українському суспільстві проблем, пов’язаних з сім’єю як первинним колективом; дослідженні упливу ролі церкви на соціум в масштабах регіону.

На прикладі діяльності Церкви «Нове покоління» проаналізовано актуалізацію християнських сімейних цінностей та форми їх імплементації в умовах відродження релігійного життя та розбудови України як поліконфесійної держави. Показано зміну ролі церкви та масштаби упливу християнських цінностей на соціум в регіональному вимірі, а також ті суспільні проблеми, якими може і покликана займатися церква.

Доводиться, що саме криза сучасної родини спонукає християнські конфесії реагувати на існуючий стан речей, вносячи конфесійну специфіку в розуміння коренів та шляхів вирішення цієї проблема.

Констатується, що теологічна база церкви «Нове покоління» знаходиться в динаміці формування, з опертям на загальні віросповідні принципи християнства загалом та загальнопротестантські зокрема. Християнська система цінностей має для них теїстично-об`єктивістський характер. Загальнопротестантський принцип «Soli Deo gloria» («тільки Богу слава») закладено в основу формування сімейних цінностей носіїв харизматичної духовності.

Харизматична церква «Нове покоління», приймаючи виклик сучасного суспільства, стає на шлях імплементації християнських цінностей в умовах сучасного глобалізованого суспільства. Про це свідчить зокрема, те, що питання сім’ї, сімейних цінностей, їх функціонування в українському суспільстві є предметом перманентної уваги та рефлексії в церковному середовищі.

Реагуючи на постійне оновлення в усіх сферах життя суспільства, харизматична церква як інституція, стає мобільною, відкритою до змін, апробовує різні форми вирішення актуальних суспільних проблем, пов’язаних із сім’єю, відтак можна прогнозувати нові вияви практичної діяльності церкви та закріплення своїх позицій в доктринальних положеннях харизматичної теології. Оскільки духовним ядром церкви стала Дніпропетровщина, констатується налагоджена система взаємодії церкви та державних закладів, сформованість певної духовної практика з питань сім’ї та шлюбу.

Позиція харизматичної церкви щодо оформлення шлюбу постає серйозною та виваженою, оскільки розроблено цикл семінарів з окресленої тематики й ведеться превентивно-духовна робота з питань попередження поспішних шлюбів. Статистика регіону засвідчує позитивні зрушення в бік усталеності інститут сім’ї, зменшення кількості розлучень тощо. Такі показники дозволяють говорити про позитивний вплив діяльності харизматичної церкви «Нове покоління» на прихожан церкви, на ситуацію в місті та регіоні, оскільки дочірні церкви «Нового покоління» розташовуються по всьому регіону. Це свідчить про результативність здійснюваної практичної діяльності харизматичної церкви «Нове покоління» в регіоні та прагнення поширити досвід на інші регіони.

Результати дослідження можуть бути використані в релігієзнавчих курсах, зокрема в викладанні дисциплін, пов’язаних з вивченням християнських та неохристиянських напрямків, специфіки нових релігійних рухів, а також для державних органів, з метою покращення державно-конфесійних відносин та узгодження соціальної роботи з населенням.