Особливості вияву свободи совісті в Україні радянської доби

Анотація

Радянський науковий атеїзм залишив нам досить цікаву спадщину. З одного боку, існує цілий ряд потужних та досі цінних праць, які, як мінімум, не втратили свою евристичну привабливість. З іншого – є гори літератури ідеологічного та пропагандистського характеру, які цікаві хіба що дослідникам різних аспектів історії СРСР. Такі теми, як державно-церковні та міжконфесійні відносини, свобода совісті та релігійна свобода, що нині у незалежній Україні стали одними з найбільш досліджуваних, за радянських часів перебували на периферії дослідницьких інтересів. Зокрема, поняття «свобода совісті» не надто розвивали і осмислювали у радянському релігієзнавстві, оскільки вважалося, що вичерпне його розуміння подавали класики марксизму-ленінізму. Через це радянським науковим атеїстам залишалося три речі: 1) критикувати розуміння свободи совісті буржуазними (у т.ч. клерикальними) мислителями; 2) співставляти теоретичний та практичний рівень свободи совісті у соціалістичних країнах та, зрештою, 3) осмислювати радянські практики у сфері релігії відповідно до принципів ленінського атеїстичного вчення.