Віротерпимість, свобода совісті та свобода релігії й віросповідань в період становлення й утвердження християнства

Анотація

Автор досліджує процес становлення і утвердження християнського розуміння свободи совісті і свободи релігії та віротерпимості. При цьому він спирається на здобутки грецької і грецько-римської традиції тлумачення свободи совісті. На добу пізньої античності припадає час організаційного оформлення і зміцнення нової релігії - християнства. Характеризуючи цей період, автор констатує наявність розмаїття культів і сект, в яких вшановувалися чужоземні боги (зокрема, єгипетські та іранські). В цій ситуації окремі індивіди вільно вибирали свою віру і задовольняли особисту потребу в духовному зв’язку з богом чи богами. На фоні падіння авторитету стародавніх античних релігій, появи та укріплення культу імператора християни домагаються визнання з боку влади, урівнення в правах. Зрештою християнство здобуває статус державної релігії. В цей час відбувалося формування нової релігійної парадигми, яка могла б постати фактором поліетнічного, різноплем’яного чи різномовного об’єднання населення Римської імперії. Помітною стала тенденція зростання інтересу до монотеїстичної, зокрема іудейської, релігії: давньому політеїзму була протипоставлена ідея єдиного і всюдисущого Бога.

Стаття розкриває особливості християнського розуміння свободи, в основі якої лежить внутрішня особистісна духовна свобода, подарована Богом. Християнство вперше сформулювало ідею свободи релігійної совісті як свободу вибору релігії. Крім індивідуального виміру свободи совісті, християнство актуалізувало спільнотне право на свободу віровизнання, свободу зовнішнього сповідання релігії, виконання культових дій. При цьому воно теоретично обгрунтовувало ці права і практично вимагало його дотримання від влади.

Легітимізацією утвердження принципу свободи релігійної совісті постає Міланський едикт 313 року, в результаті якого формується союз християнської церкви та держави, а також конституалізація християнської церкви як державної. Це спровокувало переслідування на релігійному ґрунті і боротьбу різних течій як всередині самого християнства, так і за його межами за право на свободу релігії, вільне виявлення своїх релігійних переконань.

Християнство істотно вплинуло на еволюцію уявлень про свободу совісті, ставши смисловим ядром сучасного її розуміння. Разом з тим раннє християнство виявилося тією силою, яке в боротьбі за своє утвердження неодноразово зазнавало утисків, але й саме вдавалося до переслідувань інакомислячих, виявляючи нетерпимість до інших світоглядів та релігій.