Церковно-релігійна ситуація в Україні: тенденції 2019 року – запит на розширення питальників для соцопитувань

Анотація

Нещодавно Центр Разумкова оприлюднив нові соціологічні дані «Держава і церква в Україні – 2019: підсумки року і перспективи розвитку відносин» та організував круглий стіл на тему «Релігія і влада в Україні: проблеми взаємовідносин». Ці соціологічні дані є вкрай важливою фіксацією емпіричних показників релігійної ситуації в сучасній Україні. Аналізуючи їх бачимо чітку кореляцію між вірою, релігійною та церковною належністю і буттєвим досвідом та позицією опитаних. Однак для наступного поглибленого розуміння, яким чином корелюються релігійна та конфесійна ідентичність і церковна належність з подійним досвідом, переважним історіографічним дискурсом, життєвою позицією та громадянською свідомістю, варто було б розширити питальники.

Безумовно, релігія є вагомим фактором формування майбутнього України. Особливо вплив церковної належності на суспільну дійсність помітний у ситуації збройної агресії проти України Російської федерації, що не гребує застосовувати як зброю в інформаційній війні релігійну проповідь в храмах підпорядкованої московському центру церкви. Тому так важливо систематично відслідковувати кореляцію релігійної та церковної належностей із світоглядними параметрами та дійсними подіями в контексті яких відбуваються трансформації релігійної ситуації та суспільно-державно-церковних відносин.

Сучасні тенденції зміни релігійної ситуації очевидно містять фактори, які відображаються в даних соціологічних досліджень (як от зниження рівня визнання Церкви моральним авторитетом є вказівкою на поширення та утвердження секулярних тенденцій та активізації дії секулярної ідеології в поєднанні з культурно-світоглядними обставинами, в яких Церква, церкви та конфесії виявились незапитаними, неактуальними, неефективними, неспроможними тощо) та фактори, які лишились непроявленими через те, що попередні питальники не містили питань, які раніше не видавались актуальними. Тож настав час доповнити питальники для пояснення несподіваних з точки зору попередніх соціологічних даних стрибків.

Інформаційна доба актуалізує додаткові параметри: тут варто з’ясувати співвідношення релігійної, громадянської, державної систем з інформаційним середовищем, зрозуміти, як впливають конкретні інформаційні потоки на розповсюдження конфесійних, релігійних, цивілізаційних тощо дискурсів. Ще один блок питань, які потребують висвітлення в майбутніх соцопитуваннях є з’ясування рівня, форми та виду релігійності не лише за співвідношенням релігійної, конфесійної та церковної належностей, але й за ціннісно-смисловими параметрами свідомості віруючих/невіруючих громадян України. Адже релігія, це не лише культово-обрядова діяльність, що засвідчується в присутності на богослужіннях та фінансовій підтримці церкви, але й життєва позиція згідно з базовими для релігії/конфесії/церкви цінностями та орієнтирами. За з’ясування цих обставин зрозумілим стане і часткове зниження довіри до церкви як до морального авторитету. Проявиться те, у що трансформувався виховуваний впродовж тоталітарно-радсовєцької доби тип свідомості «людини радянської». Припускаємо, що трансформацією саме ідеології войовничого секуляризму в квазірелігію вульгарного утилітаризму і можна частково пояснити сучасні світоглядні процеси в Україні.