Сімейні цінності у віровченні та практиці синтетичних неорелігій
DOI:
https://doi.org/10.32420/rs.2018.21.1269Ключові слова:
синтетичні неорелігії, сім’я, Віра Багаї, Церква Об’єднання, Церква СаєнтологіїАнотація
У статті проаналізовано віровчення та аспекти практичної діяльності синтетичних неорелігій з питань сім’ї, шлюбу, подружнього життя, виховання дітей, ставлення до батьків тощо. Зокрема, розглянуто позицію щодо зазначених питань Віри Багаї, Церкви Об’єднання та Церкви Саєнтології.
Особливість даного дослідження – у комплексному аналізі віровчення та практики вказаних неорелігійних течій та віднайдені спільних аспектів у їхніх поглядах на сімейні цінності як між собою, так і з традиційними релігіями, що покликано, з одного боку, підкреслити їхній синкретизм, а з іншого, спростувати наявні застереження у суспільстві щодо деструктивного впливу віровчення неорелігій на усталені сімейні цінності.
У структурі вчення Церкви Об’єднання питання родини, шлюбних відносин, святості й чистоти подружніх зв’язків, неприпустимості дошлюбних і позашлюбних відносин займають одне із центральних місць. У вченні Віри Багаї надважливого значення надається інституту сім’ї – підкреслюється святість шлюбу, рівність чоловіків і жінок у їхніх правах, привілеях, вихованні та суспільному становищі. Багаї визнають принцип рівних прав, можливостей і привілеїв чоловіків та жінок, припис одношлюбності й подружньої вірності. У вченні Церкви Саєнтології сім’я розглядається як важлива цеглина суспільства: біологічна модель сімейних відносин і розвиток організму є тим, що забезпечує продовження існування людства. Шлюб – це основа сім'ї. У суспільстві сім'я є найбільш тісним союзом, який сам забезпечує продовження власного існування і свій власний захист. Сім'я необхідна суспільству з економічної і з різних інших точок зору в тому самому вигляді, в якому вона існує в даний час. На думку саєнтологів, вся культура загине, якщо її основа – сім'я – припинить своє існування. Таким чином, на їхнє переконання, не викликає сумнівів, що той, хто руйнує шлюбний союз, руйнує і цивілізацію.
Слід підкреслити, що, не зважаючи на претендування вказаних релігійних організацій на виключність та авторитет власних віросповідних джерел, їхні позиції щодо сімейних цінностей є багато у чому схожими між собою, а також часто перегукуються із засадами християнства та інших світових релігій.
Автор звертає увагу й на проблему необізнаності широкої громадськості із основами догматики Віри Багаї, Церкви Об’єднання та Церкви Саєнтології та, як наслідок, острах у суспільстві щодо поширення віровчення синтетичних неорелігій, попри те, що, як свідчить дане дослідження, їхні позиції щодо сімейних цінностей не суперечать загальноприйнятим нормам суспільної моралі і переважно є співзвучними з ними.