Інтонації фарисеїзму у вченні апостола Павла
DOI:
https://doi.org/10.32420/2006.42.1826Анотація
Не без підстав ряд дослідників раннього християнства залишаються переконаними в тому, що справжнє християнство, яке передусім витікало зі вчення самого Ісуса, у подальшому було «спотворене» апостолом Павлом. Кант, Лессінг, Фіхте і Шеллінг відмежовували вчення Ісуса з Назарету від вчень його «послідовників». На відмінностях паулінізму від петранізму (іудеохристиянства чи палестинського християнства) зауважували свого часу й чимало радянських вчених. Подібної точки зору тримаються, як то не парадоксально, й дехто із сучасних богословів. Один із них, відомий німецький теолог Х.Керсен пише: «Те, що ми називаємо християнською вірою, в дійсності є штучною доктриною, яка складається з правил і постанов, створених Павлом. Його вчення скоріш відповідає терміну «павлонізм», аніж християнству». «Християнство – це релігія, заснована Павлом, - пише й У.Нестле. - Євангелія Христа замінена в ній Євангелією про Христа»