Постать Ісуса Христа в контексті релігієзнавчих досліджень

Анотація

Дослідження витоків християнської релігії у всі часи було однією з найскладніших проблем. Це з’ясовується насамперед майже повною відсутністю конкретних історичних свідчень про раннє християнство і про його фундатора, що, у свою чергу, й спричинило появу так званої „міфологічної теорії”, згідно з якою християнство виникло „стихійно” у Палестині і невідомо яким чином. Значну роль у становленні таких поглядів відіграв Ф.Енгельс, який запозичив від Бруно Бауера дату написання Книги Об’явлення Івана Богослова – останньої книги новозавітного канону. У прийнятті ним цієї дати відіграло розуміння християнства як явища, що виникло „стихійно” і початково являло собою рух знедолених мас Римської імперії. У такому ключі всяка „стихійність” автоматично виключала історичність практично всіх євангельських персонажів (на думку Ф.Енгельса, усі вони є нічим іншим як міфологічними образами). Якщо не існувало ні Ісуса, ні його апостолів, то євангельська оповідь про Христа розвивалася шляхом від міфу про Христа як Бога до міфу про Ісуса як боголюдину