Історизм як принцип релігієзнавчого пізнання

Анотація

Незважаючи на прагнення теологів різних релігійних течій довести усталеність і незмінність свого конфесійного віровчення і культу, пошуки ними критерію правовірності цих елементів релігійного комплексу у витокових їх формах, трансформація релігійних систем (а особливо світових) залишається незаперечним явищем. Навіть та ортодоксальність, до якої прагне вдаватися православ'я, руйнується при зіткненні його з національною традицією на теренах свого поширення у світі. І хоч в який спосіб те саме християнство не прагнуло б зберегти ідентичність своєму витоковому етапу, але вся історія його, починаючи з І ст., характеризується появою різних течій, "схизм", "єресей", відпочкуванням і організаційним відособленням цілих напрямків, які виражали невдоволення чи то домінуючою лінією його функціонального буття в суспільстві, чи то певними новаціями в його розвитку, чи то суб'єктивним фактором певної конфесії тощо. Саме тому при вивченні релігійного феномена взагалі, а особливо його конфесійних модифікацій, важливо дотримуватися принципу історизму, прискіпливо аналізувати ті внутрішні зміни, які врешті-решт зумовлюють відносну стабільність світових релігійних систем.