До питання про долю та прощення грiхiв

Анотація

Кожний взагалі знає, що людина не в змозi точно передати почуте, навiть якщо пройшло дуже мало часу. Проблема передачi змiсту є важливою і для теологiчних кiл. Враховуючи те, що Євангелiє вiд Марка написане приблизно через сорок рокiв пiсля земної смертi Христа, професор Д.Вейс вiдзначає: "Але вiдрiзок часу довжиною в сорок рокiв достатньо великий, щоб з'явилися цілком виправданi сумнiви в тому, чи можна покладатися на спогади про подiї i насамперед відтворення слів Господа й чи не виявилися вже на той час руйнiвна справа нерозумiння або ж спотворюючої фантазiї й опоетизування, перш нiж євангелiсти приступили до спасiння цього багатства вiд подальшого вивiтрювання i руйнування. Все це спонукає прийти до думки, що для нас залишилися невiдомими чисельнi сторони його iстоти Ісуса Христа, оскiльки поруч не було когось, хто б змiг зрозумiти їх. Багато слiв його певно що втрачено, позаяк вони не знайшли вiдгуку в душах цих людей. Те, що дiйшло до нас, зумовлене вузьким "кругозором" останніх. Скорiш за все, багато слiв, сказаних Ісусом, спочатку мали бiльш глибоке й величнiше значення, нiж те, що ми читаємо сьогоднi.