Музикознавча діяльність Мирона Федоріва на полі реформування церковного співу в контексті декретів Другого Ватиканського Собору

Анотація

Другий Ватиканський Собор, враховуючи сучасні потреби життя людства, закликав до взаємної толеранції конфесій, реформ і компромісу в церковних традиціях і практиках. Це знайшло відгук у практичному житті української церкви в діаспорі. Для Східних Церков (в тому числі і для Української Католицької Церкви) Собор ухвалив окремий Декрет “Конституцію для Східних Церков”1, на підставі якого 14 грудня 1966 р. в Римі була скликана конференція єпископату УКЦ під проводом Верховного Архієпископа Иосифа Сліпого. На ній було обговорено ряд питань, в тому числі справу Богослужінь, літургійної мови, введено вживання української розмовної мови, проведені деякі скорочення в Службі Божій, намічено реформування церковного співу. Саме з цією метою при єпархіях були створені Літургійні комісії, зокрема при Чиказькій кафедрі у США, до складу якої ввійшов музикознавець, композитор, діяч музичної культури діаспори Мирон Федорів (1907-1993). Одним із завдань комісії було збереження традиційного самолівко- вого співу, щоб він “не пропадав, але жив і розвивався під різними видами: одноголосо, двоголосо чи в хорових опрацюваннях, що найвимовніше виявляло б назовні багатство й красу нашого обряду”