Римо- та вірмено-католицизм в галичанських областях України в 1944-1946 роках
DOI:
https://doi.org/10.32420/2009.51.2092Анотація
Дослідженню даної проблеми в останні роки приділяється значна увага як в українській, так і в польській історіографії, що пов’язано, з одного боку, із депортацією українців із Польщі та поляків з України, а з іншого – із втратою конфесійної присутності, включно із майновою, цих двох конфесій в Західній Україні у 1944–1946 рр. І перше, і друге пов’язано з політикою Державної влади сталінського режиму. Відгомін цих подій нагадав про себе наприкінці 1980-х – у першій половині 1990-х років – апогейних роках міжконфесійного протистояння в Україні і ще ехом звучить й в наші дні, активізуючи ці, 60-річної давності, події. Тому стало доречним, враховуючи українську й польську історіографію дослідження, більш детальніше висвітлити дану проблему. В цьому полягає актуальність нашої статті. У цьому контексті автор використав, вже доступні в наш час, джерела державних архівів Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської областей, котрі дослідниками ще не використовувалися у повному обсязі. Це дало змогу ширше і детальніше відтворити конфесійні трансформації Римо-Католицької Церкви та Вірмено-Католицької Церкви і показати вплив на цей процес державної влади, що й склало мету дослідження.