Вияви національної тотожності православного духовенства Волині у 40-80-х роках ХХ століття

Автор(и)

  • В.Т. Борщевич

DOI:

https://doi.org/10.32420/2009.51.2091

Анотація

Під час німецько-радянської війни та у наступні десятиліття волинське православне духовенство функціонувало в умовах нав’язаного соціального гетто, яке мало забезпечити поступову асиміляцію суспільної групи відповідно потребам тоталітарного режиму. У цій ситуації національне самоусвідомлення частини священноієреїв абсолютно не вписувалось у координати релігійно-етнічної політики нацистів та, пізніше, у процес творення радянського народу. Питання національної ідентичності залишається актуальним і нині, коли воно ставиться в основу новітнього українського державотворення, спричинило поділ у православному полі. Національна свідомість волинського духовенства в роки війни та у добу радянського тоталітаризму так і не стала темою окремого дослідження. На теперішній час науковці лише частково торкались проблеми. Хоча ще у 1960 р. голова Ради у справах РПЦ В. Куроєдов говорив,  що залишки релігійних пережитків сприяють збереженню буржуазних націоналістичних настроїв. Укладачі першого тому збірника документів і матеріалів «Мартирологія українських церков» Осип Зінкевич та Олександр Воронин, аналізуючи національний склад єпископату Російської церкви в Україні станом на 1986 р., сподівались, що у випадку відродження українського православ’я походження декого із них, можливо, відіграє певну роль.

Downloads

Опубліковано

15.09.2009

Номер

Розділ

Статті