Соціальна доктрина Римо-Католицької Церкви: творча робота жінки
DOI:
https://doi.org/10.32420/2009.51.2089Анотація
Актуальність питань, які розглядаються в статті, зумовлені тим, що людина завжди стояла і стоятиме в центрі інтересів будь-якої релігійної структури, а надто якщо цією структурою є така авторитетна, сильна та впливова Церква як Римо-католицька. На сьогодні централізований католицизм свою соціальну позицію представляє як моральне удосконалення людини шляхом співпраці з іншими людьми заради спільного досконалого майбутнього. Метою статті є розгляд соціальної концепції католицизму, яка наскрізь пронизана ідеями провіденціалізму. Останньому властиво розглядати соціальний розвиток людства відповідно до Божого плану. Вінцем же творіння Всевишнього є людина (чоловік і жінка, незалежно від статі), тому «Церква реалізовує свій план через людину, але не в абстрактному, а в конкретному, живому, суспільному вимірі», - зазначає кардинал Йозеф Гьофнер. Шляхом постійної євангелізації людства, Церква намагається вплинути на покращення життя людини, прагне вказати на християнство як вірний спосіб життя. Але світ, де на зміну жахіттям війни прийшла «війна цивілізацій», «війна культур» досконалим не назвеш. Також не можна побачити великого прагнення людства до морального розвитку, духовного вдосконалення, а лише потяг до накопичення матеріальних благ.