Міжконфесійний діалог як складова культурноцивілізаційних відносин

Анотація

Нинішній високий статус діалогу як широко практикованого методу розгляду й розв‘язання проблемних, спірних чи конфліктних питань, з якими доводиться стикатися людству, є свого роду підсумком тисячолітнього відбору надійних і ефективних засобів порозуміння, примирення, організації цивілізованого співжиття різносвітоглядного, поліконфесійного, мультиаксеологічного, плюралістичного світу людських спільнот, їх окремих груп або осіб. Чи не найголовніші риси ще античного філософського діалогу – бути антитезою догматизму, ставити під сумнів звично усталене, законсервоване як аксіома, змушувати опонента дослухатися до іншої думки, зрозуміти протилежну позицію – дивним чином збереглися до наших днів, набуваючи конструктивної семантики навіть тоді, коли діалоги, зокрема між церквами, закінчуються без очікуваного консенсусу.