Українське рідновірство та неоязичництво: проблеми диференціації та самоідентифікації
DOI:
https://doi.org/10.32420/2009.50.2055Анотація
Виникнення та поширення різноманітних неязичницьких релігійних рухів можна назвати однією із загальносвітових тенденцій сучасності. Цей процес властивий також для окремих релігійних виявів і в українському суспільстві. На теренах України відродження та активізація неязичницьких рухів має свою специфіку. Окреслимо деякі аспекти феномену відродження українського рідновірства не лише в загальних його конфесійних виявах, а також з позицій наукової детермінації та дослідження проблем самоідентифікації представників різних течій українського неоязичництва. Наперед зазначимо, що в поняття «самоідентифікація» ми включаємо наступні моменти: національне самовизначення індивіда, конфесійну самоназву, яка знаменує приналежність до певної релігійної організації та атрибути самовизначення, що має свій вияв у національній та релігійній символіці, елементах одягу тощо.