До проблеми існування давньослов'янських язичницьких жерців у VI-VII ст.
DOI:
https://doi.org/10.32420/2008.45.1896Анотація
Жоден народ не може існувати без своїх власних релігійних культів і традицій. Практична відсутність літописних відомостей про наявність у наших предків дохристиянської доби язичницьких жерців – носіїв знань, вірувань та обрядів – свідчить лише про старанне свідоме знищення важливих аспектів вітчизняної історії. Деякі сторінки з історії східних слов‘ян просто викреслені з літописів та замінені благочестивими розповідями у руслі візантійської агіографії. Прикладом у цьому відношенні може слугувати опис хрещення киян при князі Володимирі, який, очевидно, не мав нічого спільного з дійсними подіями. Язичницькі обряди і традиції в літописах змінені до невпізнанності та набули форми казок і легенд. Досить цікавими у цьому відношенні є описи поминальних обрядів, пов‘язаних зі смертю князя Ігоря, які перетворені літописцем Нестором у легенду "Про помсту княгині Ольги деревлянам". Навіть сам термін "жрець" у давньослов‘янських джерелах автори замінили на слово "волхв" або "старець". Через усі ці факти у вітчизняній історичній науці склалася досить авторитетна гіпотеза, згідно з якою у східних слов‘ян взагалі не було "язичницьких жерців".