Проблеми війни у працях ісламських мислителів XX століття

Автор(и)

  • К.В. Семчинський

DOI:

https://doi.org/10.32420/2004.31-32.1525

Анотація

Ісламська концепція війни була здавна предметом розгляду відомих мусульманських теологів та правників, які прагнули однозначно викласти її доктрини та витлумачити суперечливі твердження Корану та хадисів. Умовам ведення джихаду, вимогам до його оголошення, етичними принципам джихаду приділяли увагу у своїх працях відомі в мусульманському богослов'ї учені Аль-Шайбані, Аль-Шафі'ї, Ібн Рушд, Ібн Таймія та інші. Проблема багатозначності мусульманського трактування війни полягає в різновекторності його трактування за Шаріатом: "харб" у значенні "війна як ведення бойових дій, відсутність миру", "газават" - у значенні "набіг", "воєнний похід" і "джихад" у значенні, перш за все, "зусилля" та "боротися, йдучи шляхом Бога". Поступово поняття "джихад" еволюціонувало. Деякі ісламські мислителі концентрувалися виключно на воєнному аспекті джихаду, дехто, як, наприклад, Ібн Рушд, підводив економічне підґрунтя під закони війни, розробляв систему прийомів, за якими можна вирішувати спірні питання із представниками інших релігій, доводив економічні переваги миру. Деякі мислителі тлумачили, хто і за яких умов є ворогом, як поводитися із переможеним ворогом, в той час як дехто, як, наприклад, Ібн Таймія, трактували поняття джихаду як духовний релігійний термін, що означає любов та відданість Богу

Downloads

Опубліковано

09.11.2004