Ісихазм у духовній культурі Київської та Московської Русі

Автор(и)

  • Н. С. Жиртуєва

DOI:

https://doi.org/10.32420/2000.14.1075

Анотація

Для Візантії XIV століття стало часом її останнього піднесення в культурі, який одержав назву "палеологівського ренесансу". Його основний зміст склали "ісихастські суперечки", що тривали протягом тридцяти років та приймали часто гострі політичні форми. Головними персонами цієї дискусії були, з одного боку, калабрийський чернець Варлаам, що прибув з Італії, де одержав латинську освіту, а з іншого боку, солунський митрополит Григорій Палама, який виступив від імені афонських ченців. Послідовники Палами одержали назву "паламітів". Варлаам і Палама були представниками двох протилежних напрямків у візантійській культурі XIV ст. – “антикізуючого” та монастирсько-церковного (ісихастського).

Downloads

Опубліковано

02.06.2000

Номер

Розділ

Статті