Інкультурація: рух до національних церков чи клерикалізація національних культур

Автор(и)

  • Петро Яроцький

DOI:

https://doi.org/10.32420/1999.12.1041

Анотація

Донедавна церква і культура в конфесійному розумінні не могли бути рівнозначними і рівноправними величинами. Партнерство дихотомії церква-культура заперечувалося як першою, так і другою. Історична церква намагалася стояти над культурою, а культура намагалася дистанціюватися від церкви. Уявлення про культуру церква пов‘язувала лише з релігійною культурою, яка визначалася як соціально репродуктивна чи творча діяльність людей у тій сфері буття і свідомості, що пов‘язувалася з вірою в надприродне. Релігійна культура завжди була конфесійно диференційованою і виражала історично досягнутий рівень розвитку релігійних течій (скажімо: секта-деномінація-церква; або ж релігійна спільнота - інституалізована церковна установа). Розрізнялася релігійна культура за ознаками як матеріальна (в її основі лежав релігійний культ), так і духовна (система зразків, норм поведінки та релігійних знань, що систематично прищеплювалися, закріплювалися певною церквою, а також рівень оволодіння ними послідовниками даного віровчення).

Завантаження

Опубліковано

16.11.1999

Номер

Розділ

Статті

Як цитувати

“Інкультурація: рух до національних церков чи клерикалізація національних культур” (1999) Українське Релігієзнавство, (12), pp. 73–81. doi:10.32420/1999.12.1041.

Статті цього автора (цих авторів), які найбільше читають

1 2 3 4 > >>