Природа і вияви української релігійної плюральності

Автор(и)

  • Анатолій Колодний ВР ІФ НАНУ

DOI:

https://doi.org/10.32420/2020.92.2174

Ключові слова:

релігійна плюральність, релігійний плюралізм, поліконфесійність, релігійна мережа, Україна, релігійні організації

Анотація

Стаття розкриває природу і вияви української релігійної плюральності. Незважаючи на сталий інтерес до теми – плюральність релігійного життя в Україні, в науці досі не з’ясовані причини, корені цього явища. Автор аналізує історичні, психологічні, соціально-політичній чинники, які спричинили релігійне багатоманіття України. Наявність багатьох релігійних традицій в межах однієї етнічної та державної території сприяє толерантним відносинами між носіями різних релігійних переконань. Релігійна плюральність України вирізняє її з-поміж інших народів. Це дає підстави вважати Україну унікальним релігійним феноменом європейського рівня (Казанова). Релігійна плюральність є умовою для утвердження принципів свободи релігії, свободи її вибору.

Автор виводить світоглядну плюральність і поліконфесійність на теренах України з історії українського народу, шукаючи їх витоки в дохристиянську, а пізніше ранньохристиянську добу. Наявність на українських теренах двовір’я як узагальненої форми співжиття різних світоглядів пояснює нинішнє багатство релігійних традицій, їх синкретизщацію.

В статті робиться проміжний висновок про те, що сама історія, умови проживання, національна вдача народу формувала Україну конфесійно плюральною.

Спираючись на такий історичний фундамент, Україна з моменту отримання державної незалежності у 1991 році самостійно визначалась у своїх пріоритетах щодо духовного/релігійного розвитку країни. Прийнятий Верховною Радою України Закон “Про свободу совісті і релігійні організації” створив правову базу для рівноправного існування і розвитку різних релігій в Україні. Плюральність українського суспільства закріплена законодавчо.

Основні принципи плюральності релігійного життя підтверджені конкретними цифрами, які унаочнюють багатство релігійних традицій в Україні кількісно і якісно. Автор наводить статистичні дані по всіх релігіях і конфесіях, які існують в Україні, подаючи кількість громад, монастирів, навчальних закладів, священиків, друкованих органів тощо. Докладна інформація домагає сформувати цілісну картину релігійного життя України.

Проаналізовані дані дають підстави виділити чинники, які зумовлюють релігійну плюральність Україні.

На думку автора, на початок ХХІ ст. конфесійна мережа України в основному вже склалася. Масова поява нових релігійних рухів мало вірогідна. Але Україна ще не вичерпала всі можливості релігійного плюралізму. Він може зростати не тільки за рахунок виникнення якихось екзотичних, технологізованих, синкретичных релігій, але й в результаті внутріконфесійного ділення громад.

В Україні є структури (громадські, наукові, державні, освітні, міжрелігійні), які культивують міжрелігійну толерантність, що забезпечить високий рівень релігійної свободи. Однак релігійному плюралізму в Україні періодично загрожують різні обставини – внутрішні і зовнішні, загальні і локальні, колективні і персональні.

У висновках релігійний плюралізм визначається гарантом релігійної свободи, прав кожного сповідувати ним вибрану систему духовних цінностей.

Стаття розкриває природу і вияви української релігійної плюральності. Незважаючи на сталий інтерес до теми – плюральність релігійного життя в Україні, в науці досі не з’ясовані причини, корені цього явища. Автор аналізує історичні, психологічні, соціально-політичній чинники, які спричинили релігійне багатоманіття України. Наявність багатьох релігійних традицій в межах однієї етнічної та державної території сприяє толерантним відносинами між носіями різних релігійних переконань. Релігійна плюральність України вирізняє її з-поміж інших народів. Це дає підстави вважати Україну унікальним релігійним феноменом європейського рівня (Казанова). Релігійна плюральність є умовою для утвердження принципів свободи релігії, свободи її вибору.

Автор виводить світоглядну плюральність і поліконфесійність на теренах України з історії українського народу, шукаючи їх витоки в дохристиянську, а пізніше ранньохристиянську добу. Наявність на українських теренах двовір’я як узагальненої форми співжиття різних світоглядів пояснює нинішнє багатство релігійних традицій, їх синкретизщацію.

В статті робиться проміжний висновок про те, що сама історія, умови проживання, національна вдача народу формувала Україну конфесійно плюральною.

Спираючись на такий історичний фундамент, Україна з моменту отримання державної незалежності у 1991 році самостійно визначалась у своїх пріоритетах щодо духовного/релігійного розвитку країни. Прийнятий Верховною Радою України Закон “Про свободу совісті і релігійні організації” створив правову базу для рівноправного існування і розвитку різних релігій в Україні. Плюральність українського суспільства закріплена законодавчо.

Основні принципи плюральності релігійного життя підтверджені конкретними цифрами, які унаочнюють багатство релігійних традицій в Україні кількісно і якісно. Автор наводить статистичні дані по всіх релігіях і конфесіях, які існують в Україні, подаючи кількість громад, монастирів, навчальних закладів, священиків, друкованих органів тощо. Докладна інформація домагає сформувати цілісну картину релігійного життя України.

Проаналізовані дані дають підстави виділити чинники, які зумовлюють релігійну плюральність Україні.

На думку автора, на початок ХХІ ст. конфесійна мережа України в основному вже склалася. Масова поява нових релігійних рухів мало вірогідна. Але Україна ще не вичерпала всі можливості релігійного плюралізму. Він може зростати не тільки за рахунок виникнення якихось екзотичних, технологізованих, синкретичных релігій, але й в результаті внутріконфесійного ділення громад.

В Україні є структури (громадські, наукові, державні, освітні, міжрелігійні), які культивують міжрелігійну толерантність, що забезпечить високий рівень релігійної свободи. Однак релігійному плюралізму в Україні періодично загрожують різні обставини – внутрішні і зовнішні, загальні і локальні, колективні і персональні.

У висновках релігійний плюралізм визначається гарантом релігійної свободи, прав кожного сповідувати ним вибрану систему духовних цінностей.

Посилання

Academic Religious Studies (2000). K .: The world of knowledge.

Aristova, A. (2006). Polyconfessionalism as a modern phenomenon: Ukraine and the world context. Multiverse. Philosophical Almanac, 55. Retrieved from https://www.filosof.com.ua/Jornel/M_55/Aristova.htm

Vladychenko, L., Gold, O. (2020). Features of the multi-confessional situation in Ukraine. Religious Freedom, 24, 20-30.

Gorkusha, O., Fylypovych, L. (2020). About the World Week of Interfaith Harmony in Ukraine. Religious Freedom, 24, 108-126.

Deputies decided to take up the fight against sects. Retrieved from https://hromadske.ua/posts/deputati-virishili-vzyatisya-za-borotbu-z-sektami

Report on the network of religious organizations on 01.01.2020. Retrieved from https://data.gov.ua/dataset/5ed01094-1e32-4f37-a412-faf9e369420b/resource/1fc2bcdb-f0a5-4d2f-bbd2-e666498a738c/download/forma-1.csv

Casanova, H. (2019). Religion in the modern world: pluralism, secularization, globalization. Lviv: UCU Publishing House.

Kolodnyi, A.M. (1999). History of religion in Ukraine: textbook. Ed. A.Kolodnyi, P. Yarotsky. K .: Knowledge.

Kolodnyi, A. (2005). Ukraine in its religious manifestations. Lviv: Spolom.

Kolodnyi, A. (2008). Plurality of religious life in Ukraine. Ukrainian religious studies, 46, 211-217.

Kolodny,i A. (2013a). Historiosophy of religion. Monograph. Kyiv: UAR.

Kolodnyi, A. (2013b). The Phenomenon of Ukrainian Religious Pluralism. Religious Freedom, 17-18, 101-106.

Kolodnyi, A. (2015). The phenomenon of Ukrainian religious pluralism. In Institutional processes of confessional life of the world and Ukraine. Col. monograph, ed. А. Kolodnyi. K .: UARR, 11-19

Kolodnyi, A. (2016). The religious network of Ukraine in 2015 in its confessional context and problems. Religious Freedom, 19 Part 1, 190-204.

Kolodnyi, A. (2017). Religious Network of Ukraine in early 2017. Religious Freedom, 20, 62-79.

Kolodnyi, A. (2019a). Religious Network of Ukraine 2018 (at the beginning of 2019). Ukrainian Religious Studies, 87, 12-23.

Kolodnyi, A. (2019b). Ukrainian plurality in its nature and manifestations. In History of religions in Ukraine: current issues. Lviv, 186-192.

Krymskyi, SB (1998). Archetypes of Ukrainian culture. Bulletin of the National Academy of Sciences of Ukraine, №7-8,74-87.

Kulchytskyi, O. (1992). Ukrainian worldview. In Ukrainian soul. K., 48—65.

Mirchuk, I. (1996). Worldview of the Ukrainian people. Folk Art and Ethnography, 1, 22-33.

Official page of VRRO. Retrieved from http://vrro.org.ua/. Accessed 15.05.2020

Plokhii, S. (2015). The origin of Slavic nations. Kyiv: Criticism.

Religious network of Ukraine 1992-2015: table of changes / prep. Kolodnyi A., Fylypovych G. Religious freedom, 19 part 1, 204-213

Religious network of Ukraine 1992-2016: table of changes. Religious Freedom, 20, 161-170.

Freedom of Religion or Belief and Security: Guiding Principles. OSCE Document (2019). Religious Freedom, 22-23, 67

List of members of VRTiRO. Retrieved from http://www.vrciro.org.ua/ua/council/members. Accessed 15.05.2020

Ukraine is religious. The state of religious life in Ukraine (2008). Kyiv: UAR.

Fylypovych, L. (2010). Globalization of religious life and prospects of confessional development in Ukraine. Religion and Society, 4, 3-6.

Chizhevsky, D.M. (2005). Philosophical works: In 4 volumes. Kyiv: Smoloskyp,. Vol. 1, 2, 3, 4.

Yaniv, V. (2006). Essays on the history of Ukrainian ethnopsychology. Ed. M. Shafoval. K .: Knowledge.

Yaremchuk, S. (2020). Religious practices in modern society: the institutional context. Chernivtsi, ChNU named after Yu. Fedkovych.

Dzyubanskyy, Taras (2020). Interfaith Leadership and Typologies of Religious Plurality. Journal of Interreligious Studies. Retrieved from

https://irstudies.org/index.php/jirs/article/view/475/513

Завантаження

Опубліковано

08.12.2020

Номер

Розділ

Статті

Як цитувати

“Природа і вияви української релігійної плюральності” (2020) Українське Релігієзнавство, (92), pp. 89–116. doi:10.32420/2020.92.2174.