Священне як категорія релігієзнавства

Анотація

Формування понять і категорій, якими оперує людське мислення і культура - процес складний і довготривалий. Така специфіка логічного каркасу пізнання обумовлена його історичним характером, який насамперед акцентує увагу на стадіальності розвитку свідомості. Відомо, що первісні уявлення людини про світ мали міфологічне забарвлення. Їх відзначала безпосередня вплетеність у практику буденних відносин, а тому вони не ставили питання про власну сутність. Подібне й не могло статися, оскільки індивід ще не усвідомлював себе як унікальну особистість. Його особистісне “Я” було невіддільним від природи або ж розглядалося як частка родового колективу. Первісна людина ще не дійшла до розуміння самовизначеності і не володіла вмінням структуризації свідомості у її відношенні до світу. Тому стосовно міфологічного світорозуміння коректно застосувати термін “протокатегоріальні форми мислення”, які репрезентували емпіричну цілісність людини та довкілля. Їхня специфіка полягала в орієнтації на конкретне. Анімістичні, фетишистські, тотемічні вірування ставили собі за мету віднайти в навколишньому середовищі і розрізнити об’єкти магічного чи немагічного в наявній конкретності. “Звичайно, - як зазначають українські науковці, - протокатегоріальні форми первісної і міфологічної свідомості не мали ще такої визначеності, яка являла б собою цілісність, що складається не з частин, а була б динамічною органічністю”