Вічне життя в релігієзнавчій пам’яті

Автор(и)

  • Анатолій Миколайович Колодний

DOI:

https://doi.org/10.32420/2016.77.642

Анотація

Всі ми смертні. Релігійна особа втіху від цієї істини знаходить для себе у вірі в якесь вічне потойбічне життя, прагне за сприяння якихось надприродних сил і за посередництва священнослужителів й різних обрядових дійств одержати його і продовжити там, у вифантазованому нею чи одержаному від конфесійного вчення, потойбіччі у повному блаженстві своє безсмертя. Здобутком спасительної місії Ісуса Христа у витвореній ним релігії вважають те, що він «смертію смерть подолав». Християнство відтак постало як духовний засіб вдоволення бажань вірянина на безсмертя. Проте в таке безсмертя вчать лише вірити, бо ж в реаліях навіть воскресіння Ісуса Христа не є доведеним, до того ж і вифантазуваним, бо ж в Євангелії від Матвія (гл.27-28) говориться просто про викрадення і перенесення його тіла. Для християнина ж, якщо Ісус не воскрес, то й віра в нього є марною.

Завантаження

Опубліковано

15.03.2016

Номер

Розділ

Роздуми, Інформації, Рецензії

Як цитувати

“Вічне життя в релігієзнавчій пам’яті” (2016) Українське Релігієзнавство, (77), pp. 134–144. doi:10.32420/2016.77.642.

Статті цього автора (цих авторів), які найбільше читають

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 > >>