Проблеми гуманізації і російська релігійно-філософська думка

Анотація

У ХХ ст. була зроблена грандіозна за своїми масштабами спроба немовби заново відкриту ідею розвитку, еволюціонізму пристосувати до людини – образу і подоби Бога, більш того, вплинути на подальший розвиток людини у відповідності із сконструйованою метою – “загального блага”, ”головної вигоди” (Ф.Достоєвський). Очікуваний результат вважався близьким і легко досяжним, настільки очевидною здавалася залежність “характеристик” від природного та суспільного довкілля. Виникла спокуса створити якийсь надсуспільний “блок управління” суспільством, який буде “виводити” не просто людину, у якої виявилося багато “недоліків”, а нову, “виправлену” людину, кращу за попередню. Тобто виникла ідея взяти на себе (звичайно за допомогою науки) функції надлюдські. У цій програмі органічно з’єднувались три “неорганічні” ідеї (які мають витоки у світоглядній парадигмі: частина – ціле, яка була характерною для Нового часу): раціоналізму, редукціонізму та еволюціонізму.