Трансформація функціональності релігійного комплексу як реалізація його суспільних адаптаційних можливостей

Анотація

Релігія в історії суспільства, як відомо, не завжди поставала як відносно самостійне духовне утворення. Так, в умовах первісного суспільства, для якого характерною рисою була синкретичність форм людської діяльності, вона була не окремою підсистемою, а якісною стороною життя спільноти. Тому такі релігійні вірування практично пронизували всі сфери суспільного життя людини, більше того, часто були його суттю. Через це релігійний фактор тією чи іншою мірою був наявний у всіх структурно-функціональних елементах суспільного життя того часу. Саме він зумовлював цілісність і вектор соціального розвитку самого первісного суспільства.