Законодавча діяльність Ісландського єпископату у другій половині ХІ – першій половині ХІІ ст.

Анотація

В роботах низки дослідників історії середньовічної Ісландії підкреслюється виняткова важливість закону та судочинства для ісландського суспільства. На думку американського дослідника Дж. Байока в центрі уваги культури Ісландії був закон, а стосунки між ґоді та його спадкоємцями також базувалися на законі.

Характер суспільно-політичних інституцій Ісландії розкриває обставини, в яких сформувалося ставлення ісландців до закону. Королівська влада в країні у період Співдружності так і не виникла, а специфічно-ісландським інститутом управління стала система вождівств або ґодордів. Традиційно вважається, що країна поділялася на 4 чверті, які складали 36 (пізніше 39) ґодордів, очолюваних ватажками (мн. goрar). 930 рік прийнято вважати датою заснування Альтингу . національної асамблеї Ісландії. Кожного року на Альтингу обраний на 3 роки закономовець мав виголошувати третину законів країни. Закономовець обирав тих, хто мав сидіти на Скелі Закону та призначав місце, де мають проходити Суди Чвертей, на розгляд яких виносилися нерозв‘язані позови. Найважливішою інституцією Альтингу була Законодавча Рада, де вирішувалися правові питання. Членами Ради були 48 ватажків або хевдингів. Представники вищого щабля релігійної ієрархії – єпископи діоцезів на Палатному Пагорбі (Скаульхольт) та на Пагорках (Холар) – також були членами Законодавчої Ради. Єпископи брали участь у трьох важливих для країни подіях: у виробленні та прийнятті Закону Десятини у 1096/97, у кодифікації світських законів у 1117 – 1118 рр., та у запису близько 1123 р. Християнського Закону, який був включений до правового кодексу "Сірий Гусак", записаного, ймовірно, у XIII ст..