Вступ

Анотація

Хоч початки вітчизняної релігієзнавчої думки ми віднаходимо ще в добі Київської Русі, а її перші світські фахові вияви в окремих працях діячів громадівського руху та в лекційних курсах декого з києвоуніверситетських професорів, проте доба соціалізму перервала процес становлення українського релігієзнавства як окремої сфери гуманітарного знання. Хоч в ці роки й з‘являлися ідеологічно незаангажовані й науково обгрунтовані в розгляді релігійних феноменів праці декого із українських вчених, але загалом дослідники цієї доби слугувалися у своїй роботі опійними оцінками релігії марксизмом, прагнули визначити шляхи і навіть час відмирання, як тоді говорилося, релігійних передсудів. Саме така зорієнтованість релігієзнавчих досліджень в Україні була домінуючою, якщо не єдиною. Тому якщо колеги з Росії в цей час писали фундаментальні праці з історії релігії, її окремих конфесійних виявів, які не втратили значною мірою своєї наукової значимості і в наш час, то в Україні праці такого змісту з‘являлися лише подеколи, бо ж, згідно комуністично-партійних установок, треба було вивчати не що є релігія, а як її долати.