Державна толерантність до нової релігії в пострадянському суспільстві: дослідження на прикладі досвіду святих останніх днів у незалежній Україні

Анотація

Стаття Говарда Біддулфа "Державна толерантність до нової релігії в пострадянському суспільстві: дослідження на прикладі досвіду святих останніх днів у незалежній Україні" поєднує авторський досвід як аналітика пострадянської політики та релігійної свободи з особистою участю у заснуванні та громадському прийнятті нової релігії в незалежній Україні протягом чверті століття (1). Це спроба не лише описати конкретний результат, а й запропонувати фактори, що дають пояснення тому, чому Україна є однією з небагатьох держав-спадкоємиць комуністичного режиму, в яких нові релігійні меншини були відносно успішними в отриманні повної толерантності [Biddulph: 2016].

Релігійна свобода була названа "першою свободою серед усіх свобод" [Hertzke: 2013, 4], проте вона була помітно недосяжна у всьому світі. "Огляд глобальних настроїв" 2007 року дослідницького центру П'ю показав, що 90% респондентів у всьому світі заявили, що важливо жити в країні, яка дозволяє їм вільно практикувати релігію. Проте нещодавній "Форум з глобальних обмежень щодо релігії" центру Пью виявив, що 70% населення світу мешкає у країнах, які мають великі або дуже великі обмеження щодо релігії через дії урядів або через масштабні соціальні конфлікти [Grim: 2013, 86]. Отже, релігійна свобода є майже загальнолюдським прагненням, але є одним з найбільш нереалізованих прав у світі. Для держав-спадкоємиць Радянського Союзу характерна подібна слабка реалізація цього права [Lunkin: 2013; Grim: 2013 рік].