Релігійна обрядовість та сімейні цінності: єдність минулого і сьогодення

Анотація

Анотація: Стаття присвячена проблемі релігійної обрядовості як чинника і фактора життя сім’ї в її минулому і сьогоденні. Метою статті є обґрунтування релігійної обрядовості як цінності в життєдіяльності сім’ї, визначення її ролі крізь призму свободи совісті і віросповідань, відображення соціокультурних трансформацій взаємозв’язку релігійної обрядовості та цінностей сім’ї в єдності традиції і сучасності. Використання історичного методу в роботі дозволило визначити культурно-історичні, цивілізаційні обставини, які обумовлюють зміст і структуру релігійної обрядовості у взаємозв’язку із розвитком сім’ї та сімейними цінностями в єдності традицій і новацій. Наукова новизна роботи полягає у визначенні та обґрунтуванні беззаперечної цінності емоційно-естетичної атмосфери сім’ї та екзистенційної комунікації, яка досягається між членами сімейної спільноти в процесі та під впливом релігійного обрядодійства.

Релігійно-обрядове спілкування як в межах сім’ї, так і поза нею є процесом обміну певними почуттями й знаннями її членів. Це можливе лише за умови, якщо між членами сім’ї (у системі: батьки – діти – онуки), які здійснюють таке спілкування, встановлюються не просто взаємопорозуміння, а й єдність думки щодо віроповчального та емоційного змісту того чи іншого обрядового дійства, коли збігаються переконання комунікаторів щодо результатів цієї духовної діяльності як цінностей (ідеї, думки, ідеали, почуття, настрої тощо). Відображаючи такі цінності за допомогою символічних засобів, що впливають на емоційно-чуттєву сферу як дорослих, так і молодших членів сім’ї, обряди стимулюють появу і розвиток почуттів, переживань і настроїв, які відповідають цим цінностям. У комунікативному спілкуванні під час різноманітних обрядових дій (щоденна спільна молитва, читання молитовних текстів, поховально-поминальні обряди, хрещення, вінчання, освячення житла тощо) члени сім’ї вступають у специфічний різновид відносин між собою. Процеси їх спілкування і відносини реалізуються при цьому через такі соціально-психологічні механізми, як навіювання, переконання, наслідування і стереотипізація. Спільність значимих для членів сім’ї у спілкуванні переживань значною мірою сприяє їх духовному єднанню і зближенню, налагодженню та зміцненню внутрішніх, так і зовнішніх стосунків (в межах сім’ї і поза нею). Сім’я як соціальна та водночас обрядова спільнота живе за законами групової психології, котрій притаманне зміцнення настрою в почуттях «Ми». Саме під впливом спільно виконаного обрядодійства відбувається формування та об’єктивація релігійної свідомості в діяльності сім’ї та її членів – як зв’язок свободи та обов’язку, цілісного та часткового, загального та окремішного.

Родина та сімейна релігійна обрядовість залишається однією із найважливіших цінностей в житті людини та спільноти. Звернення до сімейних традицій релігійної культури дозволяє віднайти духовні засади для подальшого розвитку суспільства у сучасну постіндустріальну епоху. Перспективою подальших досліджень є обґрунтування з точки зору релігії традиційних сімейних цінностей та їх соціокультурних трансформацій у сьогоденні.