Експертна діяльність українських релігієзнавців: методологічні засади і набутий досвід
DOI:
https://doi.org/10.32420/rs.2013.17-18.999Анотація
Українське релігієзнавство свою експертну роботу, спрямовану на теоретичну оцінку наявних релігійних феноменів, їх функціонування та перспективи розвитку, розглядає як частину практичного релігієзнавства – нової галузі релігієзнавства, яка виокремилася порівняно недавно і серед дисциплінарних утворень займає в ньому особливе місце. Визначаючи об’єктом практичного релігієзнавства саме функціонуючу релігію, його фундатор А.М.Колодний зазначав: «В сучасних умовах розвитку людського суспільства в його цивілізаційних вимірах, різноманітності й специфічності (передовсім у площині сучасного всеохоплюючого впливу глобалізації) важливою у своїй теоретичній і практичній значущості постає проблема місця, ролі та функцій релігії в означених процесах. Вона сьогодні надзвичайно тематизувалася, зокрема в релігієзнавчому дискурсі, в соціологічному й практичному вимірах останнього. Йдеться про сутнісне осмислення, характеристику сучасних виявів функціональності релігії в контексті взаємодії із суспільством, з його різними сферами та людиною. Тобто в цьому аспекті увага концентрується на практичних координатах означеної взаємодії, на соціально-функціональних параметрах буття релігійного комплексу (в їх конфесійному прочитанні), на рівнях, ступені й наслідках впливу релігії на суспільство, на складові його архітектоніки, а головне – на особистість, її поведінку, її духовну та життєво-смислову самореалізацію»